Їж та Читай

Оригінальна назва: “Oranges Are Not the Only Fruit”, Jeanette Winterson
Видавництво: Ще одну сторінку
Кількість сторінок: 256
Ціна: 420 грн

Цей відгук на книгу Джанет Вінтерсон — авторки, яка є однією з найпомітніших постатей у сучасній британській літературі, — розповідає про роман «Помаранчі — не єдині фрукти». Це твір у жанрі автофікшн (autofiction), де вигадка тісно переплітається з реальним життям авторки.

Книга розкриває квір-досвід, життя та дорослішання дівчинки, яка росте в фанатичній релігійній спільноті. Будь-яка іншість засуджується та карається прийомною мамою та членами церкви.

Роман має фрагментарну структуру. В ньому реалістичні історії міксуються з міфопоетичними вставками.

Життя в релігійній родині: фанатизм і контроль

Джанет Вінтерсон вдочерила сім’я протестантів-євангелістів в Англії, яка виховувала її відповідно до своїх жорстких вірувань. Це яскравий приклад релігійного виховання, що межує з духовним тиском.

Книга сповнена болючих історій, з яких ми можемо побачити емоційні травми, які залишають слід на все життя.

Особистий простір:

Ми всі спали в одній і тій самій кімнаті.

Школа:

Прийомна мати не хотіла віддавати Джанет до школи.

— Чому я не ходжу до школи? — питала я (у мами).
— Вони зведуть тебе на манівці. […]

Школу дівчинка починає відвідувати лише після втручання держави. Її дитинство — це ізоляція, біблія, покора, “правильна” поведінка і повна відсутність самосприйняття.

Травма і мовчання: ігнорування болю

Один із найбільш зворушливих моментів — коли Джанет втратила слух на три місяці через аденоїди, і ніхто цього не помічав. Тут я розплакалася.

Коли Мей запитала, чому я нікому не відповідаю, мати сказала:
— Це Господь.
— Що Господь? […]
— Несповідимі шляхи Господні.

Джанет написала записку, щоб пояснити, що не чує, але її не сприйняли серйозно. Цей епізод демонструє психологічну травму та повну відсутність емпатії.

Чому їй не повірили? Це хороша тема для роздумів. На сторінці 46 можна побачити цю записку.

Ідентичність, ЛГБТ і вибір

У підлітковому віці Джанет відкриває свою сексуальну ідентичність — їй подобаються дівчата. Її релігійне оточення розцінює це як одержимість дияволом і намагається його вигнати. Це ще один момент, де я плакала. 

Прийомна мати ставить ультиматум: або Джанет обіцяє «бути нормальною», або їде з дому назавжди.

Вона вирішує поїхати. І хоча Джанет ще не повнолітня — це вчинок сильної та вільної людини.

Суть роману — боротьба за себе

Ця книга — про силу залишатися собою в умовах тотального контролю, про квір-досвід, дорослішання у ворожому середовищі, токсичне виховання, релігійний фанатизм і надзвичайну витривалість головної героїні. Попри все — вона написана з іронією, навіть гумором.

Місцями абсурдна, місцями магічна, вона не дає легкої відповіді — але точно змушує думати. Це сильний приклад ЛГБТ-літератури, що торкається серця незалежно від вашого досвіду.

Я не хочу спойлерити — бо в кожного буде своя Джанет. Однак можу сказати точно: це одна з найважливіших книг про квір-ідентичність, написана щиро, потужно і глибоко.

Рекомендую «Помаранчі — не єдині фрукти» всім, хто цікавиться британською літературою, темами внутрішньої свободи, релігії, ЛГБТ, токсичного виховання.

Як на мене, це справжнє диво, що Джанет вирвалася з релігійного кола.

Післясмак і роздуми: запитання для рефлексії

• Як ви інтерпретуєте назву книги?
• Чи має бути суворий нагляд дитячих служб над сім’ями, які дуже релігійні?
• Чи вважала Джанет свою прийомну маму — мамою?
• У який момент Джанет починає себе приймати?
• Які функції у тексті виконують казкові вставки? Чи змінюють вони ваше сприйняття основної історії?
• Як релігія використовується як інструмент контролю в романі?
• Що залишилось для вас незрозумілим після прочитання — і чи це, можливо, теж частина авторського задуму?