Я завжди хотіла побувати всередині Будинку Актора в Києві (архітектор — Городоцький). Раптом я побачила, що там проводять концерти та можна піти на виставу. Я одразу купила квиток на виставу театру Візаві — «Лист незнайомки (нім. Brief einer Unbekannten), яка була на основі книги Цвейга.
Про що йдеться:
Письменнику Р. зараз 41 рік. Він отримує лист від незнайомої жінки, яка була закохана в нього з дитинства. Вони провели кілька ночей разом. Пані пише цей лист перед своєю смертю і розповідає, що від нього народила дитину, яка померла.
Я хочу подякувати Надії з Одеси за те, що вона мені подарувала книгу Лист незнайомки.
Перед тим як дивитися театральну постановку, я прочитала книгу. Прекрасний український переклад!
Що там по трьом дзвінкам?
Вистава мала початися о 19:00. Проте, о 19:06 пролунали три дзвінка поспіль, закрили двері, та почалася вистава.
Основні відмінності між книгою та театральною виставою:
Сюжет у виставі майже не змінився. Проте, я помітила незначні відмінності. Наприклад, вистава починається з монологу Незнайомки, в той час як у книзі — письменник отримує листи та сідає їх читати.
Також, на сцені було тільки два актора: Тамара Морозова та Євген Морозов. Євген “читав” слова автора, письменника Р., та трохи пані Незнайомки. Мені сподобалося це рішення.
Коли я читала книгу, то помітила два незнайомі мені слова: «сум’яття» та «клоац». Однак, я цього не помітила у театральній виставі.
Була ще одна відмінність. Під час вистави я робила записи в блокноті. Написала півдумки. Зараз я не можу зрозуміти, що я мала на увазі.
Записано лише: «замовкни, ти мертвий!» та «такого немає у книзі».
Місце подій та атмосфера:
Театральна постанова була психоделічна і це передало суть книги краще.
Мова та стиль:
Стиль і мова збереглися у виставі. Мені сподобалися голоси та вимова акторів. Хоча, звук /ч/ інколи вимовляли неправильно.
Коли я читала книгу, то помітила два незнайомі мені слова: «сум’яття» та «клоац». Однак, я цього не помітила у театральній виставі.
Сильні сторони кожного формату:
Сильна сторона книги — читачі можуть уявляти більше локацій, де відбуваються події. Коли я читала, я уявляла вулиці Відня і думала, чи я колись там проходила (хоча в книзі не так вже й багато назв). Я уявляла віденський ресторан 100 років тому і сповільнювала читання, щоб мати більше часу для уяви.
Сильна сторона вистави — емоції акторів, їх голоси та музика давали глядачам чітке уявлення про те, що переживають герої книги. До речі, звучала музика Вівальді, Шуберта, Пендерецького та Жарре.
Особисті враження:
На мій погляд, персонаж Незнайомки краще переданий у виставі, мабуть, тому, що коли я читала книгу, я сприймала її своїм голосом. Натомість професійна акторка Тамара дуже віртуозно передала характер і почуття Незнайомки.
Усе-таки я не можу однозначно сказати, що вистава краща за книгу. Ні. Це два окремі витвори мистецтва. Я однозначно рекомендую і прочитати книгу, і подивитися виставу, щоб скласти власну оцінку.
Коли ви читаєте книгу, то можете зробити паузу, щоб порефлексувати. Тоді як під час перегляду вистави час для рефлексії є лише після її завершення.
Чи варто дивитися виставу, якщо вже прочитав книгу, або навпаки?
Однозначно варто!
Їж та Читай 
Коментувати…