Сьогодні я мала честь поспілкуватися з Кирилом Лукашем — представником платформи Культурні сили, актором, журналістом, та громадським діячем. Він запрошує нас всіх на Книжкову Країну (25-28 жовтня), павільйон №4, де будуть заходи Культурних сил та розказав про третій проєкт, в межах літературного напрямку платформи Культурні сили, який збираєються реалізувати з посольствами наших союзників і передусім країн-сусідів, які нам допомагають.
Подальший текст — пряма мова Кирила Лукаша.
Проєкт у співпраці з посольствами країн-союзників
— Ми шукаємо у посольстві ресурс на те, щоб закуповувати книжки і відшукувати назви і авторів, які би репрезентували культури країн-союзників для наших військових. Тобто прям накладами ми їм присилали для того, щоб наші військові знали, який є світ, хто нам допомагає, а хто ще більше, ніж культура і література, може це пояснити.
У зв’язку з цим ми шукаємо тексти, можливо ще не перекладені, щоб запускати взаємний переклад.
Переклади та партнерства
— Наприклад, ми перекладаємо їхню літературу, яка може пояснити культуру націй, що нам допомагають. А відповідно, ясно, що ми заходимо в певні комунікації з агентами, перекладачами, видавництвами з їхнього боку, чим ми на книжковій ярмарці у Франкфурті будемо займатися, для того, щоб ми могли перекладати і знаходити партнерів для видавництва нашої мілітарної літератури в країнах Європи.
Я точно знаю, що там є попит на це. Є вже конкретний кейс, де ми будемо працювати над тим, щоб видати поезію українських військових авторів. Це вузький, задачний кластер, але їх це дуже цікавить.
Досвід із книжкою Снайдера
— Ми вже опробували закупочний механізм — вийшло купити 600 книжок Снайдера «Про свободу». І нещодавно Тімоті приїжджав сюди. Він заходив до нас у штаб, потім поїхав на схід, зустрічався з мобільними групами і зробив відеозвернення.
Пропонуючи цю книжку, він каже: «Це книга для вас, але і від вас, тому що я би не міг без вас, я не міг би думати про свободу так, як я думаю». Для мене це дуже цінна фраза Снайдера. І я думаю, що ці військові, які візьмуть цю книжку, отримають і там теж закладка, є QR-код на це відео, де він особисто звертається. Для них це буде дуже корисне.
Література воєнного часу
— Ми будемо на Книжковій країні багато про це також говорити, тому що фокус-темою є репетиція майбутнього. І всі панельні дискусії, всі презентації — це певний погляд у майбутнє. Ми там говоримо про те, що таке військова література, яким чином вона народжується, що може бути цікаво.
Я думаю, що ці партнерства приведуть до чергових сумісних проєктів. Ми відслідковуємо, бо дійсно література реагує достатньо швидко на війну. Уже в 22-му році я пам’ятаю, коли Жадан замовк на півроку, але це всього лише півроку — і він написав перший вірш. Є дуже багато тем непроговорених. У нас це добре робиться.
Військова мілітарна література, ветеранська література — це набагато ширша історія.
Якість і критика
— Як визначати, що є якісним матеріалом? У нас мало говорять про це. І є етичний момент, коли критику незручно говорити ветерану. Але з часом усе унормується і будуть відгуки, критика, і хороші книжки залишаться.
А от те, що наші автори продукують, особливо мої такі побратими, які війну проходять і переживають цей досвід. І навіть знаходять сили десь для гумору. Його мало. Мені дуже не вистачає цього, тому що у війську дуже багато, і на війні, в принципі, багато смішного.
Смішне стоїть дуже поруч із трагедією, дуже поруч. Буквально: ти можеш в один і той самий момент плакати і через секунду сміятися. На війні все це дуже швидко. І, на жаль, поки що просто фіксується більше трагічного або тяжкого. Але я думаю, що і знайдеться у нас рефлексія для гумору, тому що це завжди рятувало українців. Це в українському характері, в принципі. У нас перша книжка про подорож і війну — це «Енеїда» Котляревського. Найбільше, тому це з самих початків.
Платформа Культурні сили online:
Їж та Читай 
Коментувати…