Ця стаття була написана на основі публічного запису випуску «Шалених автор(ок)» з Вірою Агеєвою та Оксаною Забужко в Києві, у книгарні «Є», 23 серпня.
- «Передмови мої та чужі»
- Приклади міжнародної співпраці
- «За лаштунками імперії» у Польщі
- Несподіванка від «Віхоли»
- Відмова від англійської
«Передмови мої та чужі»
«В мене в комп’ютері дві папки: одна називається “передмови мої”, друга — “передмови чужі”. Мається на увазі не чужі авторства, а: “передмови мої” — це передмови до моїх книжок, які я пишу для їхніх закордонних видань. І це найбільш ненавиджений мною жанр.
А “передмови чужі” — це передмови до чужих книжок, які мені замовляють переважно західні видавці».
Попри особисте неприйняття, письменниця визнає, що це почесна й відповідальна робота, адже вона дозволяє вкотре нагадати світу про Україну:
«Типу, це гонорово, це красиво, це добра нагода в черговий раз Україну якось вписати в тамтешні культурні контексти».
Приклади міжнародної співпраці
Серед найяскравіших прикладів — запрошення від польських видавців:
«Красиво, коли тебе там поляки просять написати передмову до нового видання “Родинної Європи” Мілоша. Мають свою нобеліантку, так, Ольгу Токарчук, але просять написати представницю сусідньої літератури. І я пишу передмову до “Родинної Європи”. Це не лише для тебе гонорово, це для нас всіх гонорово».
«За лаштунками імперії» у Польщі
Особливим моментом стала передмова до польського перекладу книжки Віри Агеєвої «За лаштунками імперії»:
«Була моя передмова, написана на замовлення краківського видавництва “Знак”, до польського перекладу книжки Віри Агеєвої “За лаштунками імперії”. Це перша взагалі українська літературознавча праця, яка перекладається польською».
Вибір був очевидний: польський читач добре знає Забужко, тож саме вона мала представити і саму книгу, і український культурний контекст:
«Ну, зрозуміло, кому ж замовляти передмову, як не Забужко? Тобто авторці, котру польський читач знає, і котра в такий спосіб представляє полякам і книжку, і те, що за книжкою. Себто контексти, зв’язки з польською культурою, які могли би цього самого польського читача зацікавити».
Несподіванка від «Віхоли»
Особливу історію авторка розповіла про видавництво «Віхола». Саме воно в нових додруках її книжки без жодного коментаря вставило передмову, написану колись для польського видання.
«Ось ця моя передмова, написана для польського видання, видавництво “Віхола” в нових додруках включило без будь-якого коментаря. Без будь-якої зірочки».
Коли Забужко отримала авторський примірник, реакція була неоднозначною:
«Вони мені прислали мій авторський примірник, я його розгортаю і я з жахом читаю. Очі в мене, як у того Вінні-Пуха, все круглішають і круглішають. Тобто йде рекомендація, наприклад, що обов’язково треба перекласти Шевельова. Куди перекласти, розумієте?»
Згодом, за словами письменниці, у видавництві злякалися такого «проколу» і пообіцяли все виправити:
«Ти не уявляєш, як злякалося видавництво “Віхола” і як вони стали всі схожими на Вінні-Пуха. Але я їм пояснила, що Забужко має до них питання, чому немає зірочки. І поклялися, що в наступному додруку зірочка буде двохсотвідсотковою».
Відмова від англійської
Забужко наголосила, що принципово не пише англійською вже кілька років:
«Англійською я писати вже кілька років гонорово відмовляюся. Тобто ті часи, коли щоб нас почули, треба було писати по-англійськи, були. Але ці часи для мене вже минули. Хочете мати Забужко — наймайте перекладача».
Вона додала, що саме це і є показником зрілої міжнародної кар’єри українського письменника: коли автор працює українською, а переклади беруть на себе видавці.
Далі — ще більше, але про це вже в окремих статтях, трохи згодом.
Їж та Читай 
Коментувати…