Їж та Читай

Ця стаття була написана на основі екскурсії, яку можна замовити, коли ви прийдете у садибу-музей М. М. Коцюбинського в Чернігові. Саме про неї є окремий дос, який можна прочитати ось тутачкі.

Сад у садибі-музеї Михайла Коцюбинського в Чернігові зберігає атмосферу родинного дому письменника. Красоля була його улюбленою квіткою, її й нині вирощують біля пам’ятника. Тут часто бував художник Михайло Жуков, який збирав оберемки квітів і писав з них картини; одну з них — «Жоржини» — він подарував Коцюбинському.

У вересні, на день народження дружини Віри Остимівни, письменник складав букет у човнику й підвішував його до гасової лампи — так він вітав кохану.

Останньої весни життя тяжко хворий Коцюбинський спостерігав за розквітом саду з вікна кабінету й повторював: «Я хочу жити». 

У цьому саду й нині можна побачити деревовидну півонію трьох сортів, троянди, тюльпани, нарциси, хризантеми, жоржини, а також екзотику — юку й агави.

Саме на Капрі письменника вразила агава, що цвіте лише раз у житті й гине після цвітіння. «Росте, щоб цвісти, і цвіте, щоб умирати», — говорив він.

За його життя агави в саду не було — її посадили після заснування музею. У родині письменника дуже любили троянди. Багато трояндових кущів є і зараз. Вони починають цвісти в червні, потім — у серпні і вересні, аж до холодів. Навесні цвітіння починається з примул, підсніжників, пролісків, крокусів. Є багато червоних тюльпанів, нарциси, півонії, троянди. Восени — багато хризантем і жоржин.

У родині вирощували не тільки квіти, а й городину. Стаціонарну драбину на дах веранди використовували, щоб сушити яблука чи груші, а діти допомагали по господарству. Найкраще з цим справлявся старший син Юрій. 

Із того часу збереглося лише одне меморіальне дерево — ялинка перед входом. Сьогодні працівники музею продовжують дбати про сад, доглядають клумби, висаджують нові рослини, і він, як і колись, щовесни й щоліта дарує відвідувачам красу та живе тепло.