15 серпня у Києві відбулася презентація книги «Як виграти інформаційну війну» Пітера Померанцева. Модераторкою була Олеся Котубей-Геруцька, авторкою та ведучою проєкту «Прощавай, імперіє!» на Суспільне Культура.
Пітер Померанцев почав писати книгу «Як виграти інформаційну війну» у 2022 році, коли був в Україні під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Автор працював з архівами і розмовляв з українцями, які стали жертвами російсько-Української війни.
Я була приємно вражена, що Пітер розмовляв українською під час презентації.
Особиста мотивація автора
Померанцев зізнався, що ця книга — найбільш особиста серед усіх його робіт.
Коли я почав читати про Сефтона Делмера, я зрозумів, що у нас багато спільного. Він, як і я, виріс у різних країнах, бачив різні культури й різні інформаційні простори. Це сформувало наш інтерес до пропаганди й ідентичности.
У попередніх текстах він часто використовував себе як «камеру», через яку показував сучасну пропаганду. Тут же він обрав інший шлях: розповідати історію Делмера — британського журналіста і пропагандиста часів Другої світової війни.
Паралелі з сучасністю
На думку Померанцева, виклики, перед якими стояв Делмер, дуже подібні до тих, що постали перед сучасними українськими та західними контрпропагандистами.
Він уже пройшов те, що ми зараз переживаємо. Його помилки, його експерименти — це наш матеріал для навчання.
Чи можна вважати книгу посібником?
Ні, книга не є практичним посібником. Вона радше досліджує, як працює пропаганда на прикладі досвіду Сефтона Делмера та інших діячів. Це спроба осмислити творчість у цій сфері, показати, як використовувались мистецькі підходи, театр, література. Пропаганда — це не технічна інструкція, а складний творчий процес, де успіх залежить від таланту, інтуїції, розуміння контексту. Як і у випадку з креативним письмом — не існує чіткої формули, яка гарантує результат. Ми можемо аналізувати минулі приклади, вчитися на них, але не створити універсальний посібник.
Журналістика проти пропаганди
Окрема тема книги — розмежування журналістики та пропаганди. Делмер починав як журналіст BBC, але, перейшовши до пропаганди, став діяти вже як учасник інформаційної війни.
BBC у роки Другої світової переживала власну кризу: чи розповідати всю правду британському суспільству? З 1941 року корпорація вирішила чесно говорити про помилки та трагедії фронту, аби зберегти довіру. Це кардинально відрізняло журналістику від пропагандистських радіостанцій Делмера, які мали конкретну військову мету — посіяти хаос і сумнів серед ворогів.
У чому полягає межа між журналістикою і пропагандою, особливо в умовах війни?
Межа — у меті та методах. Журналістика має дотримуватися правди, незалежності, фактів. Пропаганда — це свідомий вплив на думку, часто з використанням емоцій, перебільшень або маніпуляцій. У книзі показано, що Сефтон Делмер починав як журналіст, працював на BBC, але коли перейшов до створення пропаганди, це вже була інша роль. Він діяв як учасник інформаційної війни, а не як незалежний репортер. У навіть найважчих умовах журналісти мають тримати планку стандартів — інакше зникає довіра до медіа як до джерела правди. Пропаганда може бути ефективною зброєю, але вона не є журналістикою.
Радіоексперименти Делмера
Найвідомішим його проектом стала псевдонацистська радіостанція, яка вдавала внутрішню опозицію в Німеччині. В ефірі звучали деталі приватного життя високопоставлених функціонерів, які створювали параною в керівництві Третього рейху.
Делмер майстерно використовував театр, провокацію, іноді навіть порнографію, щоб зачепити емоції слухачів. Його методи викликали суперечки в британському уряді, але водночас мали потужний ефект.
Чому пропаганда діє?
Померанцев пояснює: правда сама по собі не руйнує брехню. Приклад — російські солдати, які в Україні бачили реальність, зовсім іншу, ніж у кремлівській пропаганді. Та це не зруйнувало їхньої картини світу.
За Делмером, авторитарна пропаганда тримається на трьох принципах:
- Дозвіл бути гіршою версією себе. Вона легалізує садизм і агресію.
- Групова ідентичність. Людина відчуває себе частиною «обраної» спільноти, навіть якщо ця ідентичність токсична.
- Рольова гра. Пропаганда пропонує нові ролі та мову, особливо в часи криз і змін.
Їж та Читай 
Коментувати…