Частиною мого плану у Львові було відвідати могили деяких відомих письменників на Личаківському цвинтарі. На жаль, я не знайшла всі, які хотіла, але це буде мій план на наступний раз.
Хочу поділитися з вами фото могил відомих письменників та інформацією про них.
Біля цвинтаря пані продавала квіти і я купили останній букет, бо хотіла покласти квіти на декілька могл. Для цього мені потрібно було розділити букет, але пані мене перреконала, що краще одній людині покласти цілий букет, а не декільком по дві квітки.
Я вирішила покласти квіти на могилу Ірини Вільде.
Ірина Вільде
Ірина Вільде (справжнє ім’я — Дарина Дмитрівна Макогон) (1907–1982)
Українська радянська письменниця, лауреатка Шевченківської премії за феміністичний роман «Сестри Річинські» — перша жінка, яка отримала цю відзнаку.
Очолювала Львівську організацію Спілки письменників України й була депутаткою Верховної Ради УРСР. Авторка одного з найбільших за обсягом романів серед українських письменниць. Її твори перекладалися багатьма європейськими мовами — від польської до угорської.
Іван Франко
Іван Франко (1856–1916)
Видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч.
Доктор філософії, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний доктор Харківського університету, член «Просвіти».
Його ідеї, вірші та публіцистика формували українське суспільство на зламі століть. Постать Франка залишається символом інтелектуальної сили й національної гідности.
Смерть Франка супроводжувалася конфліктом із церковною владою. Ольга Роздольська згадувала:
«Громада бажала справити покійному парадний похорон із більшим числом священників. Та швидко виявилося, що про це і мови не може бути, бо ж покійний був „явним ворогом духовенства“».
Отець Андрій Білецький, який заступав митрополита Шептицького, не дозволив провести офіційний церковний похорон. Та, побоюючись гніву громади, о. Василь Давидяк порушив це розпорядження — і відспівування таки відбулося.
Марія Ґабріеля Запольська
Марія Ґабріеля Запольська (справжнє ім’я – Марія Францішка Стевановна) (1857–1921)
Польська феміністська письменниця, перекладачка, драматургиня, публіцистка, журналістка та акторка, що жила і творила на території України.
Її творчість була відвертою і сміливою — вона порушувала теми, які на той час вважалися табуйованими: проституція, хвороби, покинуті жінки, зламані долі. Запольська була не просто письменницею, а голосом жінок, яким у суспільстві не давали слова. Її п’єси й романи досі читаються як гостра соціальна критика.
Франц Мазох
Франц Мазох (1763–1845)
Доктор фармацевтики, професор і ректор Львівського університету, почесний громадянин міста. Викладав медико-теоретичні дисципліни на кафедрі хірургії.
Займався також журналістською та редакторською працею — зокрема, редагував німецькомовну газету Lemberger Zeitung, яка виходила у Львові.
Батько письменника Леопольда фон Захер-Мазоха, автора скандально відомої «Венери в хутрі».
Северин Ґощинський
Северин Ґощинський (1801–1876)
Польський поет-романтик, громадський діяч і революціонер, один із представників так званої «української школи» в польській літературі.
Автор патріотичних віршів, учасник месіаністичного об’єднання Анджея Тов’янського. Сьогодні його найчастіше згадують як автора поеми «Канівський замок» і готичної повісті «Король замчиська», пов’язаних з українськими ландшафтами та фольклором.
Омелян Огоновський
Омелян Огоновський (1833–1894)
Український учений-філолог, громадський діяч, автор підручників, хрестоматій і ґрунтовних мовознавчих праць. Писав під псевдонімами Омелян із Григорова, Ємілян, Ом. о та ін.
Працюючи у Львівському університеті, Огоновський активно реформував викладання української мови та літератури, добивався навчання живою мовою замість штучного язичія. Його підручник «Граматика язика руського» (1889) та хрестоматії з історії церковнослов’янської й староукраїнської мови були вкрай важливими для розвитку мовознавства.
Їж та Читай 
Коментувати…