Їж та Читай

Книга «Черниця» Дені Дідро — пранк XVIII століття, який ми можемо прочитати сьогодні.

Дені Дідро вдавав із себе черницю на ім’я Сюзанна, яка потрапила до монастиря проти своєї волі та хотіла звідти вибратися, оскільки з нею жорстоко поводилися. Дідро писав про це листи маркізу де Круамару (Marquis de Croismare), сподіваючись, що розчулений маркіз повернеться з Нормандії до Парижа, щоб допомогти їй.

Автор вирішив написати книгу про черницю, яка пише листи адвокату, описуючи своє нестерпне життя у монастирі з надією, що її “випустять на волю.”

Видавництво «Ще одну сторінку» видало переклад Валер’яна Підмогильного у 2024 році. До цього його переклад публікувався лише у 1933 році.

Я обрала цю книжку для спільного читання з «Їж та Читай», бо мені було цікаво ознайомитися з перекладом Підмогильного твору, написаного у XVIII столітті.

Ніхто з учасниць не пожалкував, що ми обрали цю книгу для читання. Нас було четверо офлайн та четверо онлайн (для тих, хто не в Києві) на фінальному обговоренні.

Коли я читала «Черницю» Дені Дідро, у мене склалося враження, ніби я водночас читаю і Підмогильного — стиль мови, слова…

«Черниця» — це історія про дівчину на ім’я Сюзанна, якій шістнадцять з половиною років. Її батьки віддають її до монастиря проти її волі. Сюзанна чинить спротив і не приймає постригу, після чого батьки забирають її назад додому та замикають у кімнаті, яка стає для неї домашньою в’язницею. Згодом Сюзанну знову віддають до монастиря, де вона таки приймає постриг. Сюзанна описує, як у монастирі з неї знущаються — і морально, і фізично.

Це важке чтиво, але в ньому порушено важливі теми:

— жорстокість монастирської системи;

— репресивна сила католицької церкви;

— релігійні обітниці як форма насильства;

— критика патріархального устрою;

— спроба надати голос тим, кого зазвичай змушували мовчати.

«Черниця» не публікувалася за життя автора — книга вважалася надто небезпечною для тогочасної Франції. Після виходу вона отримала широкий резонанс і спротив з боку духовенства та консервативної публіки. Тривалий час роман залишався під забороною, що лише підкреслює його реальний вплив на суспільну думку.

«У світі жадоба шкодити, мучити вщухає, але в монастирі — ніколи».

Слабодухим краще не читати, адже в книзі є сцени сексуального, психологічного та фізичного насильства.

Книга динамічна лише на початку, а далі — вже ні. Мені було важко читати без розвитку подій і сюжетної динаміки.

Дені Дідро вже у XVIII столітті описує мовчазне покарання (silent treatment) як форму впливу й приниження. Цікаво, що навіть у ті часи це не було чимось новим.

Ув античних грецьких трагедіях часто зображено персонажів, яких карають, ігноруючи їх або виключаючи з розмов і ритуалів. У комедіях Арістофана трапляються жінки, які відмовляються говорити як форма протесту.

До того ж у творах Шекспіра мовчання може бути як покаранням, так і засобом влади.

Книга «Черниця» — це не тільки трагедія, а й прояв сили. Вона показує, якою дорогою ціною дається свобода і наскільки вона важлива.