Їж та Читай

На презентації книги «Київ в українській літературі» мені вдалося запитати у Вʼячеслава Левицького, що він наразі читає та де любить читати.

Я би хотів згадати кілька книжок, про які ми теж говорили на презентації. Це справді сильні нові київські романи. Наприклад, «Касандра курить папіроси» Анни Безпалої, або «Атраменти» Уляни Кривохатько. Дуже рекомендую — вони дійсно цікаві. І ще — новий том прози Сергія Демчука, який також вийшов у «Темпорі».

Це книжки, які по-справжньому київські. Вони дуже свіжі за мовою, образами, сюжетами. Водночас — вигадливі, глибокі, з несподіваним баченням міста.

Якщо вже говорити про тексти, які мені близькі — я не можу не згадати деяких авторів із модерної класики, умовно кажучи, класики ХХ століття.

Як укладач і член команди Vivat Класики, я якраз зараз завершую роботу над томом Юрія Косача. Він мені дуже імпонує — своїми художніми пошуками, темами, мовною пластикою. Наступним проєктом буде Іван Сенченко. Він мені близький своєю ніжністю до Києва, своєрідною сентиментальністю — але й тими абсолютно неочікуваними образами, які в нього з’являються.

А якщо говорити вже зовсім особисто — із зарубіжної літератури мене завжди заспокоює і якось налаштовує на нове бачення Кортасар. Він для мене ніколи не буває ані неактуальним, ані нудним.

Де ви любите читати?

Найперше — вдома, звісно. Але взагалі читання — це процес, який творить простір навколо себе. У будь-якому сенсі. Воно ніби віртуалізує місце, де ти є. Перетворює будь-яку точку — у транспорті, в черзі, на лавці — на особливу. І саме тому читання для мене таке цінне.