Їж та Читай

На книжковому фестивалі «Книжкова країна» я познайомилася з директоркою видавництва «Білка» — Іриною Білоцерковською. До речі, скоро вийде її книга «Книга обіймів», яку наразі можна замовити онлайн у передпродажі зі знижкою.

Посилання ось тутачкі.

Що Ви зараз читаєте?

Зараз я читаю черговий рукопис. Вибачте, їх така кількість, що іноді не встигаю витратити час на інше. Ми у видавництві «Білка» так активно працюємо, що боїмося не встигнути вчасно видати новинки. От нещодавно ми видали книжку військового, Дмитра Калинчука, «Пташники». 

27 квітня була презентація — дуже успішна, повний зал, люди буквально ломилися. Це перша книжка, що розповідає про пілотів БпЛА, перший художній роман на цю тему.

Я, звісно, сама не пілотую, але працювала над цією книжкою. Там багато цікавих моментів про те, як герой домовлявся з волонтерами та виробниками. Зараз, чесно кажучи, не виходить почитати щось інше — просто не вистачає часу. Але нещодавно я мала чудову можливість бути в колаборації з книгарнею «Є», у павільйоні «Фронтмени». Там я два дні стояла на вітрині новинок воєнної літератури. Почала читати з кожної книжки по кілька сторінок, і це було неймовірно! Якщо раніше воєнну літературу видавали лише кілька видавництв, то зараз цей жанр буквально заповнив ринок. І це дуже круто!

А ще недавно я почала читати одну книжку Михайла Шаманова — «Не ССО! Фронтові нотатки українського добровольця». Це неймовірно цікаві короткі оповідання! Вони дуже характерні для фронтовиків, бо вони часто втиснули в них враження у мінімум слів. Я б хотіла видати цього автора.

Один з моїх авторів — Василь Мулік, герой-вертолітник, народний герой України. Він написав п’єсу у віршах, і це дуже унікальний жанр для нас. П’єса називається «Неповернені» або «Сутінки богів». І от її вчора (26 квітня) ввечері читали актори театру Франка. Це було настільки потужно, що я не змогла стримати сліз. Коли талановиті люди зустрічаються і створюють щось разом, це просто неймовірно.

Де Ви любите читати?

Я люблю читати вдома. Це моє улюблене місце: на диванчику, під ковдрою і з кішкою. У мене вдома не одна, а вже двоє кошенят і кішка. Вони тільки почали ходити, і я з нетерпінням чекаю, коли вони почнуть лазити на ліжко і зариються в ковдру. Це моє ідеальне місце для читання.

До речі, видавництво Білка випустило прекрасну книгу — “Мої жінки. My women”, Юлії Ілюхи. Вона книга року BBC 2024.

Я була на дискусії мистецької колаборації «Книга року BBC 2024 — «Мої жінки. My women», яка була в рамках книжкового фестивалю «Книжкова країна». У мене є допис, який можна почитати ось тутачкі.