Їж та Читай

На Книжковій країні мені вдалося поспілкуватися з Андрієм Овчаруком, який координує проєкт книгозабезпечення військових «Книга на фронт». 

Андрій Овчарук — колишній керівник книгарні «Видавництва Старого Лева». З початком великої війни він добровільно приєднався до ЗСУ та служив у піхоті. 

Уся подальша стаття — це пряма мова Андрія Овчарука.

— Я, оскільки не був біля витоків, не можу точно сказати, як усе починалося, але проєкт виник два роки тому, у квітні 2023 року. Коли Микола Сєрга почав перші події з «Культурним десантом», він вигадав цю ініціативу, щоб до музики та інших видів творчості додати ще й літературу. Ну, тому що це теж культура, а вона допомагає емоційно по-іншому проживати досвід війни та підтримує.

Так ми й почали передавати книжки. 

Як працюють мобільні групи «Культурного десанту» на фронті?

Приїжджає група військовослужбовців, які роблять невеликий виступ з метою емоційної підтримки — просто, щоб переключити думки, поспілкуватися. І вони привозять із собою книжки. Кожен військовослужбовець, який прийшов на зустріч, може вибрати, що йому подобається, забрати собі та читати.

Я приєднався до проєкту трошки більше року тому. Ми організовуємо збір книжок від цивільних людей. Наприклад, як на цій ярмарці: будь-який відвідувач може купити книжку, залишити її тут. У нас є партнерство з «Новою поштою», і всі ці книжки ми безкоштовно, за їхній рахунок, відправляємо військовим на абсолютно різні напрямки.

Наприклад, є п’ять груп моїх колег, котрі їздять біля Харкова, Краматорська, Павлограда, Запоріжжя та на Сумщині. Вони возять із собою ці книжки і дарують військовослужбовцям. Також буває, заїжджають у шпиталі, реабілітаційні центри. Іноді мені пишуть напряму зі шпиталів чи окремі військовослужбовці, щоб просто замовити книги. Нещодавно до мене звернулися з проєкту «Параволан», який займається евакуаційними рейсами. Вони розповіли, що іноді везуть поранених військовослужбовців понад тисячу кілометрів, і хотіли б запропонувати їм книжки в дорогу. Після цього фестивалю я збираюся відправити їм велику партію.

Чи є у військових час на читання?

Це найпопулярніше питання, до речі. У нас сьогодні вже була розмова, і я згадував подкаст «Незламні читачі». Ви про нього не чули? Не встигли? Обов’язково подивіться. Там уже, мабуть, кілька десятків військових розповідають про книги, які вони читають. Усі учасники — військові.

Сьогодні в нас була Катерина Галушка, бойовий медик, ветеранка. Вона розповіла про свій досвід: у її випадку більшу частину часу ти просто чогось чекаєш. Ти чекаєш, коли можна буде поїхати на евакуацію, бо зараз обстріл. І тобі треба якось заспокоювати себе, кудись дівати цю тривогу та час. Книжка, особливо коли вона захоплює, допомагає з цим справлятися.

З власного досвіду можу сказати, що коли ми переміщаємося кудись, буває таке, що нам кажуть, що за годину буде КАМАЗ, а він приїжджає за два дні. І весь цей час ми вже нічого не копаємо, бо чекаємо. І ти не знаєш, куди себе подіти. І потім, у не дуже приємних обставинах, коли ти потрапляєш у шпиталь…

От я, наприклад, потрапивши туди, прочитав усю серію Макса Кідрука «Колонія» за 10 днів. Вона тоді саме вийшла, мені її привезли, і я не спинився, поки не прочитав. Чи ось чоловік моєї сестри нещодавно теж потрапив у шпиталь і найперше, що попросив, — «мені книжок, бо я тут уже дурію».

Тому час є. Зрозуміло, що це не так, що тут у тебе книжка, а тут автомат, і ти стріляєш і читаєш одночасно. Але ці прості речі не завжди очевидні.

Книги на передовій: історії від бійців

Був один військовий, який сказав, що читає з електронної книжки, тому що на позиціях паперову не дуже зручно.

— У сенсі на позиціях? — запитав я.

— Ну, так, на позиціях у мене є Kindle, — відповів він. — Він досить довго тримає заряд, і там я читаю.

У мене тоді були дуже великі електронні фентезі Брендона Сандерсона — «Шлях королів» і далі, десь на 1500 сторінок. Я йому розповідаю про ці книги, а він мені у відповідь:

— О, давайте! Я якраз іду на завдання на 13 днів, мені цих 3000 сторінок на цей час вистачить.

І мене це вразило, бо виходить, що читають не лише на відпочинку. Є й ті, хто читає просто перебуваючи в безпосередніх бойових діях. Там же ж теж не все завжди активно. Іноді хтось просто чекає. Тобто обставини бувають дуже різні. І все залежить тільки від того, хочеш ти читати чи не хочеш.

А ми намагаємося створити для цього можливість. Адже люди, які вже три роки на війні, можуть не слідкувати за тим, які книжки виходять. А дивіться, що в нас робиться: зараз тут продаються десятки тисяч книжок, дуже багато з них вийшли цього року або переклалися вперше. Мені здається, що дуже класно, коли такі книги можуть потрапити до тих, хто любить читати. Це для них буде справжнім сюрпризом, коли вони побачать якусь книгу, якої ще не було.

У нас були такі випадки, коли якась людина бере книжку і каже: «Боже, я так хотів її почитати».