Леоніла Кирієнко — активістка, волонтерка благодійної організації міжнародного волонтерського фонду глухих «Чую серцем». Має легку форму порушення слуху, але це не є перешкодою в повсякденному житті. ЇЇ батьки, чоловік і хлопчики також мають порушення слуху.
Пані Леоніла відповідає на важливі питання про літературну культуру для глухих та людей з порушеннями слуху.
- Як ви почали писати на тему читання серед людей з порушенням слуху?
- Які основні виклики стоять перед людьми з порушенням слуху під час читання, і як їх можна подолати?
- Яким чином можна зробити книги та літературний контент більш доступними для людей з порушенням слуху?
- Як читання змінюється у людей з порушенням слуху в порівнянні з людьми, які чують? Чи є специфічні інтереси або переваги в їх виборі літератури?
- Який вплив має на глухих людей доступ до книг та літератури? Чи допомагає це в соціалізації та розвитку?
- Які ресурси або організації можуть допомогти людям з порушенням слуху знайти книги, адаптовані для їх потреб?
- Як ви вважаєте, чи достатньо уваги приділяється цій темі в сучасній літературі та медіа? Які зміни необхідні?
- Чи є якісь книги або автори, які, на вашу думку, особливо підходять для глухих читачів?
- Які недооцінені або маловідомі аспекти читання серед людей з порушенням слуху ви вважаєте вартими більшої уваги?
- Які роль і значення має жестова мова в контексті читання та сприйняття літератури людьми з порушенням слуху?
- Як впливає технологічний прогрес на доступність книг для глухих людей? Які інновації ви б хотіли побачити у майбутньому?
- Чи відчуваєте ви, що глухі люди отримують достатньо представленості в сучасній літературі, чи є в цьому прогалини, які варто заповнити?
- Як ви вважаєте, чи може читання допомогти людям з порушенням слуху зрозуміти свої можливості та права в суспільстві?
Як ви почали писати на тему читання серед людей з порушенням слуху?
Почалося це десь у 2020 році, коли після народження другого сина я, завдяки репетиторству, удосконалювала свою українську мову в лексичному значенні. Щоб мотивувати себе працювати над собою, я почала вести свій блог. Звісно, блог був більше спрямований на активізм і боротьбу з дискримінацією серед людей з порушенням слуху, а ось читати я полюбила з 16 років.
Але говорити про свою любов до книги почала лише після 2020 року, коли поступово почала вести блог. Глухі люди сприймають інформацію здебільшого візуально, тому коли почалася повномасштабна війна, я почала вести блог на жестовій мові. Це привернуло до мене неабияку увагу, але я не говорила безпосередньо про свою любов до книг — я просто публікувала відгуки або рецензії на книги, які читала.
У 2023 році я познайомилася з однією молодою панянкою, яка також любила книги і популяризувала їх серед глухих. Ми потоваришували й вирішили відкрити книжковий клуб для глухих. Це був дуже нелегкий крок, оскільки у глухих часто обмежений словниковий запас, або навіть якщо він середній, люди можуть мати труднощі зі складанням слів у цілісні уявлення. Звісно, на допомогу прийшла жестова мова, під час якої я просила одну з учасниць клубу читати і жестами перекладати те, що вона читає. Так учасники почали розуміти сцени та дії в книзі. І з того все пішло!
Я також допомагала пояснювати слова, яких вони не знали, питавши про це в групі. І так я зрозуміла, в чому проблема: не кожен може читати. Звісно, були учасники клубу, які не змогли подолати кілька сторінок і кидали читання, а були й ті, хто намагалися створити уявлення, перетворивши слова на кіно в голові. Глухі читають — це точно! Просто їм потрібно в цьому допомогти!
Які основні виклики стоять перед людьми з порушенням слуху під час читання, і як їх можна подолати?
Основний виклик — це відсутність інформації або тлумачення слів на рідній мові, а це жестова мова! Коли народжується глуха дитина, її мозок запрограмований сприймати візуальну інформацію. Коли ми вчимо дитину комунікації, то в першу чергу вмикається жестова мова. Прості жести, як-от: гуляти, мити руки, пити, туалет тощо, деякі з них мають асоціативні рухи у побуті та повсякденному житті. Те, як ми руки миємо, — це і є жест, показаний так, як ми беремо стакан і підносимо його до губ, так і імітація руху без чашки означає жест «Пити».
Тобто 100% сприйняття на початку розвитку глухої дитини — це жестова мова. Потім дитина освоює ручну абетку, після чого додаються букви, а потім вже слова. Тому, щоб розтлумачити слово, ми можемо показати картинку, щоб розтлумачити емоції — показуємо вираз обличчя, а щоб розтлумачити фізичну поведінку — показуємо цей рух. Розтлумачити значення фразеологізмів, філософію, відчуття та абстрактні поняття — це вже буде набагато складніше і потребуватиме більше часу.
Тобто зі словниковим запасом у глухих людей немає критичних проблем: вони знають матеріали, кольори, відчуття, емоції, почуття, все, що навколо, і бачать це своїми очима. Однак те, що відбувається поза межами реальності, те, що неможливо взяти, помацати, потребує дуже абстрактного мислення, і тут їм важко.
Яким чином можна зробити книги та літературний контент більш доступними для людей з порушенням слуху?
Доступність для спільноти глухих — це жестова мова, і не більше. Я, наприклад, пропонувала деяким спочатку подивитися фільм, а потім почитати книгу. Іноді такий спосіб для глухих дуже хороший, бо у фільмі вони схоплюють візуальну інформацію і можуть розширити своє уявлення завдяки книзі, адже всі чудово знають, що екранізація з книги — це не 100%. Також можна створювати книжкові клуби зі супроводом жестової мови.
Якось я спілкувалася з одним знайомим, який перебуває в Англії, і він розповідав, що працює вчителем і є організатором книжкового клубу. Так от, вони по книзі обговорюють сцени. Ті, хто не зрозумів якийсь момент у книзі, викладач розповідає і надихає їх, щоб вони знову почали перечитувати, згадуючи те, що говорив викладач. Якщо тестування по книзі здається погано, то книгу перечитують знову, інколи роблять сценки. Головне — все це повинна робити людина, яка володіє жестовою мовою. Не чуюча людина і перекладач жестової мови — це не зовсім те, що потрібно, саме жестомовна особа повинна бути організатором.
Як читання змінюється у людей з порушенням слуху в порівнянні з людьми, які чують? Чи є специфічні інтереси або переваги в їх виборі літератури?
Глухим важко дається філософія, інколи класика, хоча це залежить від конкретного твору. Ми якось у книжковому клубі читали «Портрет Доріана Грея» — його не осилив ніхто, навіть коли я пояснювала. Всі прочитали, але не зрозуміли. Це є нормальною ситуацією для глухих, адже, як я вже говорила, філософія та абстрактні теми даються важче.
Проте з досвіду мого книжкового клубу можу сказати, що найбільше всім подобаються такі жанри, як: детективи, ромкоми, нон-фікшн, любовні романи, кримінальні романи. Важче даються, але деякі можуть їх осилити, такі жанри, як: есеї, наукова фантастика, фентезі, фантастика, політична література, психологія. Що точно не є популярним у світі глухих, так це фан-клуби персонажів за книгою або терміни, які часто використовуються в літературних обговореннях. Це ви навряд чи зустрінете серед глухих. Вони не зацікавлені в такому.
Який вплив має на глухих людей доступ до книг та літератури? Чи допомагає це в соціалізації та розвитку?
Глухі, які читають, стають більш впевненими, у них покращується писемність, їхнє мислення розширюється, тобто кругозір стає більшим. Читання впливає на глухих так само, як і на чуючих, у соціалізації та розвитку. Можна навіть сказати так: світ глухих — маленький, і все, що відбувається в цьому суспільстві, інформація, яку вони отримують, дуже обмежена. Ті, хто читають політичні новини, перекладають їх і обговорюють між собою, кожен фільтрує інформацію по-своєму.
Люди, які виходять з цієї інформаційної зони доступності і починають читати книги, розширюють свій кругозір, критично мислять, фільтрують те, що читають, поповнюють свій словниковий запас з кожним новим читанням, стають впевненішими і можуть висловлювати свою думку та позицію без страху, адже вони начитані і не покладаються на 100% інформаційну доступність. Оскільки наш світ стає здебільшого цифровим, важливо вміти фільтрувати інформацію. Саме в цьому читання книг різних жанрів допомагає в соціалізації.
Які ресурси або організації можуть допомогти людям з порушенням слуху знайти книги, адаптовані для їх потреб?
Це переклад жестової мови лекцій про книги та авторів або вебінари про книги на YouTube-каналах книжкових блогерів з субтитрами. Я була підписана на багатьох книжкових блогерів, і скажу так: субтитри є тільки у дуже невеликої кількості з них. Наприклад, Макс Кідрук неодноразово проводив книжкові тури.
Я сама хочу побувати на його лекціях і отримати автограф, але є одна причина, чому я не йду і не витрачаю кошти на квиток: відсутність перекладу жестової мови. Можливо, буде мікрофон, але інколи я не можу зрозуміти всього. Якщо б був переклад жестової мови, я б насолоджувалася лекцією. Але є ймовірність, що навіть за наявності перекладача жестової мови, це може бути марним, бо немає достатнього попиту.
Тому єдиний варіант — це співпрацювати з організацією перекладачів і анонсувати, що, наприклад, на фестивалях будуть лекції з перекладом жестової мови. Важливо, щоб автори, які проводять лекції, повідомляли про наявність перекладача жестової мови. Спочатку глухі можуть не звертати на це увагу, але якщо трохи потерпіти, це точно приверне увагу глухих до таких подій. Якщо на захід прийде хоча б одна особа з порушенням слуху, це означатиме, що з часом їх може бути більше. Але книжкова культура серед спільноти глухих наразі не є дуже популярною.
Однак потрібно популяризувати її серед майбутнього покоління — ось на що треба спрямовувати зусилля. Тобто, треба робити все, щоб глухі не відчували себе відокремленими від книжкового світу.
Як ви вважаєте, чи достатньо уваги приділяється цій темі в сучасній літературі та медіа? Які зміни необхідні?
Можу сказати, що книжкова культура серед глухих не завжди була актуальною, але для тих, хто організовує різні заходи, пов’язані з книжковим світом, потрібно привчити їх до того, що жестова мова — це звичайна мова і є необхідною. Не важливо, прийдуть глухі чи ні, але потрібно зрозуміти, що глухі — це не відокремлена група, яка має певні права чи щось подібне.
Переклад жестової мови — це звичайна потреба людини в інформаційному просторі, і глухі повинні мати рівні умови з чуючими. Якщо на заході є перекладач жестової мови, це не має бути чимось винятковим, наче організація подумала про глухих. Це повинно бути звичним процесом, і переклад жестової мови — це не додаткова послуга, а обов’язок.
Чи є якісь книги або автори, які, на вашу думку, особливо підходять для глухих читачів?
Вподобання авторів — це особисті вподобання людини, яка читає. Тому в цьому плані немає однозначної відповіді, який автор підходить для глухих читачів. Кожен глухий читач сам визначає, який автор йому до вподоби.
Які недооцінені або маловідомі аспекти читання серед людей з порушенням слуху ви вважаєте вартими більшої уваги?
Глухі — читають! Чомусь коли ця фраза звучить, всі дивуються. Є стереотип, який досі тримається, що глухі не читають або не вміють читати! Це можна сказати і про чуючих людей, які не дуже люблять читати книги, але їм подобається читати різні статті чи журнали.
Тобто цей стереотип існує вже давно, і, звісно, інколи ми, глухі, стикаємось із тим, що на нас дивляться так, наче ми не можемо чи не вміємо читати! Але ми вміємо читати! Просто не всі можуть зрозуміти значення слів — і це є нормально! Як я вже згадувала раніше, все залежить від кругозору людини та середовища, в якому вона перебуває. Хтось більше любить фільми, ніж книги, а хтось — навпаки. Усе залежить від людини. Але глухі — читають!
Які роль і значення має жестова мова в контексті читання та сприйняття літератури людьми з порушенням слуху?
Жестова мова — це основа комунікації для людей з порушенням слуху. Для читання важливо пов’язувати всю інформацію з перекладом жестової мови. Обговорення книги зі супроводом жестової мови може бути гарним варіантом, але не завжди ефективним. Наприклад, моя кума є членом одного з книжкових клубів, де обговорення відбувається в двох варіантах: аудіо повідомлення та текст. У книжковому клубі, де є учасники з порушенням слуху або слабким слухом, обговорення текстами відбувається лише в маленькому відсотку випадків, а ось відео повідомлень (кружечків у Telegram) — десятки.
Якщо людина випала з чату на день, то там збирається багато відео повідомлень, і для того, щоб переглянути кожне, треба витратити багато часу, як на перегляд фільму. Тобто обговорення серед однодумців, як кажуть, “глухих серед глухих”, — це класно. Але, на жаль, як я вже згадувала, книжкова культура не є популярною в суспільстві глухих.
Як впливає технологічний прогрес на доступність книг для глухих людей? Які інновації ви б хотіли побачити у майбутньому?
Щоб словники були зі супроводом жестової мови — це було б чудово! Я б сама отримала великий кайф від цього. Але процес створення такої платформи потребує значних коштів. Я колись створила проєкт «100 слів українською», де розтлумачила значення слів, наводила приклади їх використання в фразах і давала посилання на синоніми. Через нестачу часу цей проєкт зараз на паузі, але ті, хто підписався на мій канал, дуже сподіваються, що я відновлю цей проєкт.
Я, звичайно, дуже хочу, щоб така платформа для глухих існувала, адже це важливо для майбутнього покоління. Уявіть, як це класно — мати тлумачний словник зі супроводом жестової мови! Чи стане читацька культура більш розвиненою в суспільстві глухих? Однозначно, так! Хоча це і не буде швидким процесом, майбутнє покоління стане більш освіченим. Незалежно від того, чи читає глуха людина, завдяки такій платформі глухі знатимуть значення слів, покращуватимуть свої знання та зможуть удосконалити письмову граматику та лексику.
Чи відчуваєте ви, що глухі люди отримують достатньо представленості в сучасній літературі, чи є в цьому прогалини, які варто заповнити?
Поки що все, що ми маємо зараз, — це хороший крок у напрямку розвитку того, що робиться для глухих. Але важливо розуміти, що і від самих глухих треба отримувати попит або запит на потребу в доступності в книжковій культурі. У деяких фестивалях є переклад жестової мови — це гарний крок у підвищенні обізнаності про доступність та інклюзію.
Однак більше зробити можуть самі глухі, які зацікавлені в книжковій культурі. Все, що робиться для глухих, часто здійснюється лише з одного боку. Для того щоб закрити ці прогалини, важливо, щоб і друга сторона надавала аргументи або адекватну критику. Якщо працюватиме лише одна сторона, вона буде робити те, що вважає за потрібне, і думатиме, що все чудово.
Як ви вважаєте, чи може читання допомогти людям з порушенням слуху зрозуміти свої можливості та права в суспільстві?
Звісно, книжкова культура є важливою і актуальною для життя людини, адже книги пишуть освічені люди, які фільтрують інформацію, а є й такі, що залишаються актуальними століттями. Тому так, книга може розширити можливості глухих та їхні права в суспільстві. Багато ілюстрацій у книгах дають безмежну фантазію, тоді як телебачення обмежує лише уяву. Людина, яка читає, може аналізувати безмежно, адже книги не мають меж.
Instagram пані Леоніли.
Їж та Читай 
Коментувати…