Їж та Читай

Про що твоя книга?

«Усі персонажі вигадані. Або ні.» – це легкий, іронічний і зворушливий роман, у якому за гострими діалогами я сховала дещо значно глибше. Це історія про хибні враження, які заважають нам побачити справжнє. Про заплутані дороги, які все одно приводять туди, куди потрібно. І про людей, які входять у наше життя не випадково. Це історія про кохання, але не в класичному розумінні. Тут немає ідеальної пари, яка зустрічається і відразу розуміє, що вони створені одне для одного. Це про життя – зі всією його непередбачуваністю, помилками та несподіваними поворотами.

В якому жанрі книга?

Це романтична комедія, але… не тільки. Тут багато гумору, іронії та незручних ситуацій, у які постійно потрапляють герої. Є кохання, але є і глибші теми: дружба, стосунки з сім’єю, пошук себе і, що найважливіше – любов до себе.

Головна героїня схожа на тебе?

У чомусь так, у чомусь — зовсім ні. 

В книгах про літературне та сценарне мистецтво часто зустрічається думка, що другорядні персонажі, наприклад, друзі головного героя, уособлюють ті аспекти його особистості, які він ще не прийняв або з якими має зіткнутися. Я вирішила піти іншим шляхом і дала кожному персонажу частинку себе (такі собі горокракси). Комусь – своє минуле, комусь – почуття гумору, комусь – найпотаємніші бажання. 

Скажімо так, в цій історії багато мене, але я вирішила не класти всі яйця в один кошик 🙂

Що надихнуло на написання книги?

Не що, а хто 🙂 Моя подруга. 

Це сталося багато років тому. Я розповідала їй чергову історію з життя, а вона сказала: “Лаба, тобі треба книжки писати!” Їй подобався не лише сам зміст історій, а й те, як я їх розповідаю – з гумором і самоіронією. Зрештою (після тисячі “Лаба, напиши книжку!”), я вирішила спробувати. Адже було б чудово, якби мої історії допомогли комусь подивитися на життя з ноткою гумору й трохи розслабитися.

Як довго ти писала книгу?

Дуже довго!

Років 10-15, не менше. Але те, з чого все починалося, сильно відрізняється від того, що скоро опиниться на полицях книгарень.

Спочатку це були лише замальовки – трохи саморефлексії, трохи описів природи, які ніяк не складалися у цілісну історію. Я писала нерегулярно: то часу не вистачало, то натхнення. Лише коли народилася моя донька і ця подія тимчасово відірвала мене від зовнішнього світу, я почала серйозніше вивчати письменницьке ремесло і більше писати. Саме тоді розрізнені нотатки перетворилися на справжню історію.

А потім почалася війна. Письменництво стало для мене порятунком від тривожності та депресії. Так (приблизно за рік) з’явилася перша чернетка.

В яких незвичних місцях писала книгу?

Я зовсім не азартна людина. Але коли бачиш, як зі слів формуються речення, а з них – абзаци й розділи, це дійсно захоплює.

Чи були в мене якісь екзотичні місця для писання? Навряд. Але я писала всюди, де тільки могла. Рідко випадала можливість спокійно сісти за стіл і писати, тому нотатки в телефоні стали моїми друзями. Я писала на кухні, поки готувала. На вулиці, поки гуляла з дитиною. У ліжку, коли всі спали, а в мене було безсоння. У мене виробилася звичка не чекати натхнення чи ідеальних умов – і зараз, коли я працюю над новим рукописом, я неймовірно цьому рада!

Розкажи про свій перший досвід співпраці з видавництвом. Можливо ти маєш поради, які допомогли б авторам-початківцям, які теж мріють про співпрацю з видавництвом?

Хотіла б я дати якусь чарівну пігулку… Але її не існує.

Моя порада проста: пишіть, надсилайте рукописи у видавництва, нагадуйте про себе. І пам’ятайте, що навіть відмова – це не кінець світу, а, можливо, навіть на краще.

Робота з видавництвом – це як стосунки. Тут важливо знайти “своє” видавництво. Того, хто зрозуміє вас, хто буде готовий рухатися з вами в одному напрямку, хто повірить у вас.

Не кожен погляд закінчується знайомством, не кожне знайомство переростає в побачення, не кожне побачення – у стосунки. І не всі стосунки ведуть до шлюбу.

Тож, якщо вам відмовило видавництво, то може це просто не те видавництво з яким вам варто «брати шлюб» 🙂

Які у тебе відчуття зараз коли книга вже не тільки дописана, а ще й опублікована?

З моєю психотерапевткою у нас є свій жарт: ми називаємо книгу моїм «синочком». І тепер він, так би мовити, став повнолітнім і пішов у велике життя.

Я досі відчуваю з нею сильний зв’язок – ця історія була зі мною багато років. Радію, що вона нарешті побачить світ, а світ побачить її, але водночас відчуваю сум і навіть трохи страху. Хвилююся, чи дала їй усе необхідне, щоб вона знайшла своїх читачів, чи зрозуміють її, чи полюблять так само як люблю її я. Але я знаю: настав час відпустити.

Я створила цю книгу, вклала в неї багато любові, а тепер вона має знайти своє місце у світі – у чиїхось руках, на чиїхось книжкових полицях, у чиємусь серці. Сподіваюся, їх буде багато – десятки, а може, й сотні тисяч 🙂

Які плани на майбутнє?

Плани – писати.
Мрії – писати так і стільки, щоб більше не доводилося нічим іншим заробляти 🙂

Якщо серйозно, то я вже працюю над новим рукописом. Це теж ромком, і в мене є ідеї для цілої серії таких романів. Але хочеться спробувати себе й в інших жанрах. Деякі напрацювання вже є, та подивимося, куди мене приведе цей шлях.

Бо якщо я щось і зрозуміла за майже 38 років життя, то це те, що життя – річ абсолютно непередбачувана. 🙂

---

Наразі книга «Усі персонажі вигадані. Або ні.» у передпродажу, і її можна купити в видавництві «Лабораторія». Ціна зі знижкою — 339 грн.