Їж та Читай

Мої відносини з цією книгою дуже довгі. Почила читати “Листи до Мілени. Лист батькові” ще восени 2024 року. Зараз людей на скундочку. 

Читаю український переклад (паперову книгу), хоча, на днях купила цю книгу в оригіналі — німецькою (електронну версію). Цікаво було б порівняти оригінал та переклад. 

Коли почала читати “Листи до Мілени”, то мені здалося, що це переписка двох підлітків. Тому взяла паузу. Тієї ж осені я дала книзі ще один шанс і я побачила ті листи в іншому світлі.

Мене дуже бентежить той факт, що листи Кафки були опубліковані без згоди. По-перше, він просив Мілену спалити всі його листи. По-друге, в заповіті Кафка написав, щоб не публікували його листи та деякі твори. Після смерті Кафки все було опубліковано. На жаль. 

Листи самої пані Мілени були не опубліковані, бо я допускаю, що Кафка дотримався їхної угоди — спалювати листи. 

На днях спілкувалася з колегою і ми говорили про причини чому Мілена віддала листи Кафки на публікацію. У мене два варіанти: гроші та слава. Я припускаю, що все ж таки друге. Після того як весь світ побачив листи, люди дізналися більше хто така Мілена. До прикладу, оркестрова кантата для сопрано “Milena” аргентинського композитора Альберто Хінастери зображує Мілену. Ця кантата на листах Кафки.

Я вважаю, що це геть неправильно, неетично, не по-людськи, і ще багато чого “не” віддавати листи на публікацію без згоди іншої людини. Мабуть, Кафка в могилі перевертається. 

Мілена любила свого чоловіка — та Кафку. Їх листування було інтимне і це читала її донька та інші нащадки (мабуть) та ще мільйон людей. Мабуть, їй було ок. 

Листи були написані більше 100-та років тому (1920-1923) і цікаво дивитися якими словами тоді люди виражали свою любов. Наприклад, 

“мені хотілося б цілувати тобі за неї руку довго-довго”. (лист від 24 липня 1920р. ст. 106)

“Знаєш, Мілено, коли ти пішла до нього, ти зробила великий крок униз із твого рівня, але якщо ти прийдеш до мене, то стрибнеш у прірву.”

Кафка та Мілена бачилися двічі у житті. В своїх листах, Кафка описує плани приїхати у Відень, щоб зустрітися. Деякі згадані адреси я загуглила та зберігла, щоб побувати там коли буду у Відні.

Ось уривок як Кафка пише про Відень:

“Вивчав сьогодні план Відня, на мить мені здалося незбагненним, навіщо збудували таке величезне місто, — адже тобі потрібна одненька кімната.”

І справді, навіщо? Відень — одне з моїх найулюбленіших міст з яким у мене багато хороших та теплих спогадів. 

Мене дуже насмішило, що, коли Кафка збирався до Відня, він питав, чи можна зробити візу через телеграму. 🙂 Думаю, йому б сподобалося жити в наші часи, але, мабуть, до 2020 року.

Кафка пише про війну. Першу світову війну він називає війною. Пише не лише в цій книзі, а ще й у “Подорожні щоденники. Вісім зошитів” (рекомендую). Я певна, що в своїх щоденниках теж, але його щоденники я ще не читала. 

Продовжую читати цю книгу. Як тільки дочитаю, напишу тут відгук. 

Я також купила та планую читати 

“Листи до Феліції” (з якою він так і не одружився)

“Щоденники”,

“Зниклий безвісти”.